Едуард Келлі та Замок Криврклат.

Одна з найтаємничіших і наймістичніших історій замку Кривоклат пов'язана з відомим англійським алхіміком Едуардом Келі, який провів останню частину свого таємничого життя в Чехії.

Едуард Келлі, відомий також під ім'ям Енгелендер, справжнє ім'я якого - Тальбот, народився в 1555 в місті Вустер (Англія). Батьки хотіли зробити з нього нотаріуса і відправили його вивчати право і староанглійську мову, і незабаром він став знавцем у розшифровці старовинних рукописів та документів. Природні обдарування юнака збагатилися набутими якостями спритного шахрая: Едвард підробляв старовинні грамоти на володіння власністю та продавав їх шахраям. Його швидко викрили і зрадили суду за виготовлення підроблених паперів. Молодій людині довелося залишити рідні землі та змінити ім'я Тальбот на Келлі. З Вустера Едуард Келлі перебрався до Уельсу, де йому навернувся несподіваний успіх. Заночувавши на одному заїжджому дворі, він розговорився з власником і в бесіді згадав, що розуміється на стародавніх мовах, зокрема гельському. Власник заїжджого двору відразу приніс старовинний манускрипт, який досі ніхто не міг розшифрувати. Келлі моментально зрозумів, що в манускрипті написано про золото та перетворення металів. Страшно зацікавившись, він делікатно поцікавився походженням манускрипта. Трактирщик розповів, що кілька років тому в цих місцях жив один католицький єпископ, якого всі вважали дуже багатим; а коли він перестав, його поховали поблизу собору. Трактирщик, який сповідує протестантство, не вважав гріхом розкрити склеп священика, сподіваючись знайти там золото чи цінності.

Надії його не виправдалися: там був тільки манускрипт, а також дві маленькі скляні кулі, одна з яких, на жаль, розбився, і з неї висипався дуже важкий червоний порошок; у другій кульці порошок був білий. Трактирщик зібрав залишки порошку, що розсипався, і про всяк випадок, сховав у себе в будинку, разом з манускриптом і кулькою з білим порошком. Йому навіть на думку не спадало, що знайдені в склепі речі можуть уявити для когось хоч якийсь інтерес. Едуард. Келлі, відразу здогадався, що йдеться про порошку проекції, відомий також як філософський камінь, і запропонував за рукопис, білу кульку і залишки червоного, порошку один фунт стерлінгів, зовсім мізерну суму, при цьому додавши, що набуває цих речей з цікавості. . Трактирщик був радий хоч трохи заробити і з радістю погодився на угоду. Коли Келлі вивчив манускрипт більш детально, він зрозумів, що його малих знань в алхімії мало і йому необхідно з кимось проконсультуватися.

Він повернувся до Лондона інкогніто, і написав Джону Ді, який займав дуже важливе місце в британській історії і досі дуже популярний у колах фахівців з містичних наук. У листі Келлі просив Джона Ді, щоб той, таємно, приїхав до нього у справі невідкладної ваги. Побіжно прочитавши текст, Джон Ді сказав, що необхідно насамперед перевірити справжність філософського каменю і в майстерні знайомого ювеліра вони зробили перетворення (проекцію) свинцю на золото, результат перевершив усі сподівання: на очах ураженого ювеліра шматок безцінного металу перетворився на таку ж кількість найчистішого золота ! Лікар Ді та Едуард Келлі оселилися в одному будинку. Джон Ді навчив Келлі викликати духи і з'ясувалося, що Келлі є ще найкращим медіумом, тому що духи розмовляли з ним одним, а лікар лише фіксував пророцтва, які повторював йому його компаньйон. Зміст однієї з цих дивовижних розмов записано в рукописі, що зберігається в Британському музеї.

Через деякий час до двору англійської королеви Єлизавети приїхав польський вельможа на ім'я Альберт Ласький, воєвода Сіражський. Воєвода чув про алхімічні чудеса Джона Ді: і здогадувався, що той володіє таємницею перетворення свинцю на золото. Спосіб життя він вів марнотратний, його статкиан швидко танули, і він сподівався за допомогою відомого алхіміка вирішити свою проблему.

Ймовірно Джон Ді, який раніше вирізнявся бездоганною чесністю, підпав під вплив Едуарда Келлі і вирішив обдурити Альберта Ласького, щоб той виділив гроші на їхні алхімічні досліди, які, як і раніше, не дають результату. Вони почали розповідати поляку про бесіди з духами, але не дозволили бути присутніми при спілкуванні з містичними силами під приводом того, що іноземець може злякати духів. Поляка мучили довгі дні, розпалюючи в ньому цікавість. Нарешті 25 травня 1583 магічний сеанс відбувся: його опис зберігся, але воно не дозволяє визначити, чи дійсно явище духу мало місце або Келлі і Ді все успішно зімітували. Як би там не було, воєвода заявив, що він захоплений і відтепер магічні здібності Джона Ді не ставить під сумнів.

Серед пророцтв, отриманих від духів, було й таке: Поляк буде безсмертним володарем філософського каменю і стане польським Королем! Але для того, щоб пророцтво збулося, воєвода має відвезти обох англійців до Польщі, щоб вони могли там спокійно продовжувати свої алхімічні досліди. Ласький, погодився на цю дріб'язкову умову, і трійця негайно перебралася в замок Альберта Ласького, що знаходився поблизу Кракова. У замку Воєвода надав їм чудову лабораторію, і вони почали роботу. Звичайно, жодних вагомих результатів це не принесло, якщо не вважати результатом повне руйнування почесного поляка. Пізніше вони були заарештовані за розпорядженням імператора Максиміліана II і ув'язнені, де їм потрібно було перебувати до тих пір, поки вони не розкриють таємницю отримання філософського каменю. Максиміліан не опудавав того, що прагнення до наживи притаманне не лише імператорам. Тюремники, дізнавшись, хто їхні в'язні, незабаром випустили їх на волю, спокушені обіцяним золотом.

Після смерті Максиміліана II Едуард Келлі повернувся до Праги до двору імператора Рудольфа II. Але в Празі він не міг розраховувати на щедру участь, і необхідно було якось підтверджувати свою репутацію. Тому Едуард Келлі здійснив низку публічних перетворень металу, які прославили його на всю Прагу. Він став популярним у вищому суспільстві, його навперебій звали на раути, влаштовані на його честь, і він на очах у всіх отримував дорогоцінні метали, а потім роздавав отримане золото та срібло глядачам.

Відомо, що Рудольфа не переконали дива Келлі, зате вони переконали його всесильного фаворита графа Розенберга, і саме тому Келлі зміг залишитися і жити в Празі в будинку відомому під. назвою будинок Фауста. За протекцією Розенберга Рудольф завітав Келлі титул маршала Богемії разом з мундиром і відзнаками, що личать цьому званню. Однак придворні, заздривши стрімкій кар'єрі вискочки, невпинно нашіптували імператору, що задля поповнення державної скарбниці необхідно розкрити таємницю його чудес. Незабаром Едуарда Келлі заарештували, і йому було наказано отримати золото, проте філософського каменя у алхіміка більше не залишалося, весь його мізерний запас був повністю витрачений. Потім його випустили під слово честі, Келлі пообіцяв, що створить філософський камінь, але оскільки Келлі цього не зробив, цього його знову заарештували і заточили в замку Кривоклат. Знаючи про участь своїх попередників, Келлі чудово розумів, що на нього чекає. Він почав діяти через Джона Ді, що залишився на свободі.

Завдяки його старанності у долі алхіміка несподівану участь взяла королева Англії Єлизавета. Королева вимагала від Рудольфа II його визволення. Доля алхіміка стала об'єктом листування двох монархів. Виявилося, що ніщо не могло завдати Келлі більшої шкоди, ніж заступництво королеви. Чим більше вона наполягала на звільненні алхіміка, тим більше Рудольф переконувався в думці, що це недарма і що в'язень, якого він ув'язнив, вартує неамлого. Імператор наказав перевести Келлі у Кривоклатську вежу Гудерце (Huderce) та подвоїти варти.

У Келлі залишився єдиний вихід - втеча. Скрутивши мотузку з роздертих на смуги простирадлом, він став спускатися з вежі. Тілобудови він був досить великий, і мотузка розірвалася, не витримавши його ваги, а він упав до підніжжя замку Кривоклат; В результаті падіння він зламав два ребра та обидві ноги, а в 1597 помер внаслідок отриманих пошкоджень. Таке було загадкове і повне пригод життя Едуарда Тальбота Келлі.

Переклад з чеської Цивенко Данило